Так уже склалось (і я не маю на що жалітись), що в листопаді довелось багато подорожувати. Наївно вважати, що мандрівки — це про відпочинок. Перельоти, зміна часових поясів і клімату, нерегулярні сон і харчування вибивають зі звичної колії будь-кого. Темп моїх мандрівок, коли між візитами в аеропорти було по два дні, дався взнаки.
Останню закордонну подорож 2019 року запланувала на день народження Андрія. Від Словаччини ми не очікували нічого крутого, але навіть варіант проспати всі три дні в апартаментах здавався цікавішим, ніж просто сидіти у Києві. А якщо не лінуватись і підключити фантазію… можна навіть непогано провести час.
Братислава
Столиця Словаччини — мініатюрне місто з невеликою кількістю людей. Особливо крутою архітектурою, від якої дух перехоплює, не відзначається. Найвідомішими є Братиславський замок та “тарілка UFO” з оглядовим майданчиком (куди ми так і не пішли: радянський спадок — не наше).
Що робити, коли все місто можна подивитись за пів дня? Коли обходив усі більш-менш цікаві місця (церкви, пам’ятники, замки, парки)? Як варіант — можна податись на околиці. Значно цікавіше йти пішки. У незнайомій місцевості все здається пригодою, мозок активно тренується (а ви знали, що для розвитку креативності, спостережливості та кмітливості варто постійно змінювати звичні буденні маршрути?), пробиває на філософські роздуми… У нашому випадку колориту додав темний час доби. Пунктом призначення була телевежа. Ішли не зради цілі, а заради процесу. Приємний бонус — ресторан на вежі з крутезним видом на ліхтарі Братислави і Відня.
По музеях вирішили не ходити: майже всі вони однакові (і спробуйте заперечити, що всі ці історичні і краєзнавчі сильно відрізняються). Але в один — музей годинників — таки зазирнули. Три поверхи маленьких кімнат з різноманітними (чи не дуже) механізмами. Ну таке.
Замки на околицях
Андрій — поціновувач історії, а я — краси. Тому замки, фортеці, палаци — наша спільна любов. Цього разу з’їздили на околиці Братислави у фортецю Девін на місці, це невелика річка Морава впадає в Дунай. Сама фортеця ніби вросла в скелю: не зрозуміло, як це будували; здається, що сама природа створила цей симбіоз.
Цікаво було прогулятись не лише територією замку, а й стежкою навколо. Це туристичний маршрут, позначений маркерами, як у горах. По суті, це набережна, у порт якої влітку приходять кораблі.
Інший замок ми знайшли в Австрії, в місті Хайнбург (усього пів години з Братислави громадським автобусом за 1,50 євро). Саме місто дуже автентичне і тихе, обнесене муром. Є три “входи” в Хайнбург — кам’яні арки. До замку ж Гейменбурґ треба підніматись напівзакинутою стежкою. Потрапивши у фортецю, відчуваєш себе героєм “Гри престолів”: здається, от-от прилетить дракон.
P. S. Їхала за спокоєм і отримала його сповна. Аж нудно стало. Але розвіяти нудьгу завжди може хороша компанія, смачна їжа, глінтвейн на різдвяному ярмарку, трохи креативності та допитливості, бажання відкривати нове і насолоджуватись моментом тут і зараз.
Dzvinka's Blog 