Історія однієї любові. Бігової

Колись я була переконана, що ненавиджу бігати. Зараз же не можу зупинитись, навіть попри те, що лікарі наполягають на перерві. Як так сталось, що ненависть переросла у чисту і щиру любов? Продовжувати читання Історія однієї любові. Бігової

Advertisements

Ноги і кросівки, я люблю вас! Про біг

Ранок. Андрій уже прокинувся, поснідав і тихо зачинив за собою двері в квартиру, інакше – розбудив би мене. Але різниці немає, дивовижним чином я прокидаюсь між 8 і 8:30, коли б не лягла і скільки б до того не спала. Режим – він такий: ти його і не особливо прагнеш, а він вибудовується сам. Принаймні, хоча б у чомусь мій організм працює як годинник.

Відкриваю очі, перевіряю годинник і перша думка, що з’являється у сонному мозку: погнали! “Куди? Чого? Може поваляємось в ліжечку?… Може, поспимо ще? А може погортаємо стрічку FB?”. Відповідь завжди одна: “Ура, новий день! Скільки всього заплановано! Погнали-погнали-погнали!”. Я не вмію лежати в ліжку. Прокинулась – і одразу встала. Інакше – нудно. Продовжувати читання Ноги і кросівки, я люблю вас! Про біг

Gorgany Race. Version 3.0

Пригодницькі перегони “GorganyRace” стали хорошою традицією і залежністю. Цього року ми втретє взяли участь у цій авантюрі. І хоч я двічі писала на цю тему – у 2015 та 2016 році, напишу ще. Спробую бути лаконічною і подати лише головні висновки з цьогорічного досвіду.

Хто не в курсі, “Gorgany Race” – змагання в Карпатах, суть яких – пробігти/пройти максимальну кількість КП (контрольних пунктів, позначених на карті) за визначений час. Наш клас – “спринт” – 24 години, 12 КП і близько 75 км. Складність – в потребі орієнтуватись, бігти, думати…і таке інше. Продовжувати читання Gorgany Race. Version 3.0

2016 рік, дякую!

На початку 2016 року виділила час на те, щоб у спокої та тиші подумати, чого хочу від наступних 365 днів. Раніше ніколи цього не робила: навіщо планувати? Але настрій був “бойовим” (після крутезного відпочинку з друзями-МНКівцями в Карпатах) і хотілося досягати вершин. А щоб підкорити будь-яку гору, потрібно, як мінімум, мати карту. Намалювала.

Тепер цікаво підбити підсумки. Продовжувати читання 2016 рік, дякую!

GorganyRace: бігати по горах – звучить як мінімум гордо

Якщо вірити визначенню Вікіпедії, GorganyRace – найскладніші пригодницькі перегони в Україні. Якщо вірити фітнес-браслету – 80 км за 22 години. Якщо вірити учасникам – мазохізм та наркотична залежність.

Загалом, це щорічне змагання – мікс орієнтування та бігу (а для когось “прогулянки”) в Карпатах. Є визначений час і мапа контрольних пунктів. Чим більше точок (і швидше!) ти візьмеш – тим реальнішим є шанс на перемогу. Конкуренція – величезна, тож добра половина учасників бере участь заради однієї перемоги: над собою. Продовжувати читання GorganyRace: бігати по горах – звучить як мінімум гордо

Спорт. Навіщо?

Активність людини залежить від характеру. Коли любиш сидіти під ковдрою з книжкою – навряд хочеться прогулятись чи побігати. І в цьому немає нічого страшного. Примушувати себе робити те, що не подобається – поганий варіант. Але враховуючи, що життя одне, варто рухатись. Ходити пішки, бігати, тренуватись, брати участь в спортивних івентах – це гарантія веселого та наповненого змістом життя. Продовжувати читання Спорт. Навіщо?