GorganyRace-2018: мінус один страх

Боятися – нормально. Відчуття страху – природній механізм виживання і самозбереження. Він змушує активізуватись, приймати рішення, долати небезпеку. Але інколи діє в зворотній бік: паралізує, сковує, заважає. Зі страхами, що ускладнюють життя, варто працювати.

Один з моїх страхів (хоча далеко не найпотужніший!) – гроза. Коли блискає і гримає, мені не буває комфортно. Дуже по-дитячому хочеться заховатись під ліжко. Ну, можна і так, сиди собі під ліжком. Але коли цей страх вносить корективи у життя – я хочу його позбутись, щоб бути незалежною та вільною. Продовжувати читання GorganyRace-2018: мінус один страх

Advertisements

Цікаві історії. Мармароси

Карпати – не дика місцевість, як уявляє собі моя бабуся. Там складно заблукати чи зустріти ведмедя. Туристичні маршрути добре марковані яскравими позначками, а стежки протоптані сотнями пар ніг. І все ж, гори ніколи не бувають однаковими чи нудними. Завжди хочеться повертатись.

Щойно на горизонті з’являється можливість, ми беремо карту, дістаємо спальники, запасаємось їжею і починаємо полювання на квитки на потяг у напрямку Карпат. Цього травня ми запланували маршрут “від Попа до Попа”: стартувати у с. Ділове, піднятись на г. Піп Іван Мармароський, пройти хребтом вздовж українсько-румунського кордону і перейти на г. Піп Іван Чорногірський, завершивши маршрут у с. Дземброня (спойлер: пройшли за три доби).

Хотіли – зробили. А тепер час описати кілька цікавих історій, які б я хотіла запам’ятати. Продовжувати читання Цікаві історії. Мармароси

У горах – все просто

Мені пощастило, що найближче оточення – travel addicted. Нам справді подобається поміщати тиждень життя у наплічник, забувати про смартфон, гарячу ванну, мамині вареники з вишнями. Ми готові митись у крижаному струмку, спати в спальнику, харчуватись згущеним молоком з банки. Насправді, нічого надзвичайного, адже кожен ловить кайф по-своєму. Ми – ось так. Продовжувати читання У горах – все просто

Honey week. Шматочок Румунії

Найяскравіші спогади з так званого “медового тижня” НЕ пов’язані з Італією. Дорога додому перетворилась на цікавий квест, що супроводжувався широким спектром емоцій: від затишку до роздратованості. Кожну мить я проживала, не думаючи ні про минуле, ні про майбутнє: зловила повний “дзен”. І навіть у старій смердючій електричці до Чернівців було щось приємне…

Загалом, повернення в Київ відбувалось за хитромудрим алгоритмом. Продовжувати читання Honey week. Шматочок Румунії

Honey week. Венеція

Останні дні “італійської відпустки” віддали Венеції. Легендарне місто на воді, що асоціюється з коханням, романтикою, загадковістю… чим там ще?

Не знаю, нас важко спіймати на таку наживку. Ми знайшли власні причини побувати у Венеції: знайти відповідь на запитання “хто і навіщо додумався побудувати місто на воді?!”. Спойлер: не знайшли. Красиво, оригінально, приваблює туристів, але…це ж не зручно! Місто тоне, агов! Стоїть на якихось дерев’яних палях… Продовжувати читання Honey week. Венеція

Honey week. Рим

Світ такий великий, а часу і ресурсів так мало. Приблизно з такою думкою я починаю пошуки “куди поїхати”, коли трапляється нагода відпочити. Оскільки це буває не так часто, ми з Андрієм давно домовились: встигнути побачити якомога більше різноманіття за короткий час. Так ми почали практикувати подорожі в стилі “експрес”: у класичному розумінні, кожен день – нове місто (а краще – країна). Так ми і мандруємо.

Але тижневу відпустку, яку віднесли до “медової” (байдуже, що від весілля минуло пару місяців), хотіли зробити особливою. Ми знали, що це однозначно буде Європа (у нас НЕ біометричні закордонні паспорти, але є діюча шенгенська мультивіза). Знали, що хочемо тепла (коли у Києві – холодна осінь, хочеться продовжити собі літо). І все. Німеччина? Франція? Нідерланди? Швеція? Іспанія? Я крутила носом. Не пам’ятаю як і коли, але хтось з нас запропонував Італію. Продовжувати читання Honey week. Рим

Намет в зуби – і погнали. Карпати (частина 2)

Перша частина – тут

Ночувати в “гостьовому будинку” було вдалим рішенням. По-перше, ми помились в гарячому душі (до того – щоденні водні процедури у льодяних потічках), поспали в ліжку (не жаліюсь на комфорт у спальнику, але щоночі прокидалась, бо замерзала). По-друге, мали можливість зранку здійснити одноденний вихід на Драгобрат і Близницю. Продовжувати читання Намет в зуби – і погнали. Карпати (частина 2)