Honey week. Шматочок Румунії

Найяскравіші спогади з так званого “медового тижня” НЕ пов’язані з Італією. Дорога додому перетворилась на цікавий квест, що супроводжувався широким спектром емоцій: від затишку до роздратованості. Кожну мить я проживала, не думаючи ні про минуле, ні про майбутнє: зловила повний “дзен”. І навіть у старій смердючій електричці до Чернівців було щось приємне…

Загалом, повернення в Київ відбувалось за хитромудрим алгоритмом. Продовжувати читання Honey week. Шматочок Румунії

Advertisements

Honey week. Венеція

Останні дні “італійської відпустки” віддали Венеції. Легендарне місто на воді, що асоціюється з коханням, романтикою, загадковістю… чим там ще?

Не знаю, нас важко спіймати на таку наживку. Ми знайшли власні причини побувати у Венеції: знайти відповідь на запитання “хто і навіщо додумався побудувати місто на воді?!”. Спойлер: не знайшли. Красиво, оригінально, приваблює туристів, але…це ж не зручно! Місто тоне, агов! Стоїть на якихось дерев’яних палях… Продовжувати читання Honey week. Венеція

Honey week. Рим

Світ такий великий, а часу і ресурсів так мало. Приблизно з такою думкою я починаю пошуки “куди поїхати”, коли трапляється нагода відпочити. Оскільки це буває не так часто, ми з Андрієм давно домовились: встигнути побачити якомога більше різноманіття за короткий час. Так ми почали практикувати подорожі в стилі “експрес”: у класичному розумінні, кожен день – нове місто (а краще – країна). Так ми і мандруємо.

Але тижневу відпустку, яку віднесли до “медової” (байдуже, що від весілля минуло пару місяців), хотіли зробити особливою. Ми знали, що це однозначно буде Європа (у нас НЕ біометричні закордонні паспорти, але є діюча шенгенська мультивіза). Знали, що хочемо тепла (коли у Києві – холодна осінь, хочеться продовжити собі літо). І все. Німеччина? Франція? Нідерланди? Швеція? Іспанія? Я крутила носом. Не пам’ятаю як і коли, але хтось з нас запропонував Італію. Продовжувати читання Honey week. Рим

Намет в зуби – і погнали. Карпати (частина 2)

Перша частина – тут

Ночувати в “гостьовому будинку” було вдалим рішенням. По-перше, ми помились в гарячому душі (до того – щоденні водні процедури у льодяних потічках), поспали в ліжку (не жаліюсь на комфорт у спальнику, але щоночі прокидалась, бо замерзала). По-друге, мали можливість зранку здійснити одноденний вихід на Драгобрат і Близницю. Продовжувати читання Намет в зуби – і погнали. Карпати (частина 2)

Намет в зуби – і погнали. Карпати (частина 1)

Обговорюючи враження від мандрівки, Андрій якось ностальгічно примітив: “Наші подорожі так змінились: якщо раніше обирали гори, намет і спальники, то останнім часом – міста, хостели, автобуси…”. У цьому є правда: знадобилось два роки, щоб здійснити “реванш” та повторити маршрут Чорногірським хребтом. Тоді, першого разу, через надзвичайно жахливі погодні умови довелось спуститись в екстреному порядку, прихопивши з собою пару з Чехії та пару з Львівщини. Але зараз не про це.

Я марила Карпатами. І навіть минулорічні “GorganyRace” не змогли відбити бажання здійснити справжній похід, “як за молодості”. Головна проблема полягала у щільному графіку – знайти тиждень “вікна” все одно, що відшукати скарб на безлюдному острові. Але щойно випала зручна нагода – ми схопили наплічники, кинули туди згущене молоко (і ще купу всього, звісно) і помчали… Єдине, чого бракувало – це мого туристичного килимка (виросли ноги і він втік з квартири) і газового балону. Продовжувати читання Намет в зуби – і погнали. Карпати (частина 1)

Експрес-мандри: Закарпаття

Пам’ятаю, як у школі на уроках української літератури ми вивчали творчість письменників із Закарпаття (Василь Стефаник, Богдан-Ігор Антонич, ще хтось), або ж читали щось на кшталт “Тіні забутих предків” Михайла Коцюбинського. Саме ця повість стала улюбленою, бо змушувала малювати в уяві гірські пейзажі та колоритних гуцулів, абсолютно не схожих на решту українців.

А мій перший виїзд в Карпати, прокидання під звуки трембіти, “чорти” на Різдво, закарпатська говірка… Це викликало захват і бажання поринати у незнану досі атмосферу “іншого світу”.

Але це все лірика, спогади дитинства. Продовжувати читання Експрес-мандри: Закарпаття

Cyprus travel: погода

Наша мандрівка розпочалася 21 березня. Якщо ви мрієте потрапити в літо (ходити  шортах, купатися в морі, засмагати), то їхати варто пізніше. Не скажу, що ми мерзли. Але спеку відчули тільки наприкінці –  у квітні, коли подорожували містами і ночували в хостелах. До того ж часу, перебуваючи у горах Троодоса чи на узбережжі Середземного моря, спекотно не було. Особливо відчувалося це зранку і ввечері. Я одягала на себе все: термоштани, трекінгові штани, термокофту, флісову кофту, вітровку на флісі, баф. Коротше, запаковувалась 🙂 Ще холодніше було в горах: там не рятувало ніщо. Ні рукавички, ні вогнище (яке, до речі, розпалювати категорично заборонялося, але про це – пізніше), ні гарячий чай. Навіть спали у двохмісному наметі втрьох. “Пообкладавшись мужиками”, я залазила у свою дитячу (а значить – утеплену) “трьохсотку” Terra incognita, і все одно під ранок прокидалася від холоду. Продовжувати читання Cyprus travel: погода