Теорія відносності, історія і 9 травня

Зі шкільного курсу фізики (або власного досвіду), ми знаємо: усе в світі відносно. Уявімо ситуацію: ми їдемо в потязі. Відносно стакану з чаєм на столі, ми в стані спокою. Відносно дерева за вікном – рухаємось. Уся “фішка” в тому, яку точку відліку обрати. Відносно чого оцінювати події, ситуації, явища? Продовжувати читання Теорія відносності, історія і 9 травня

Місія “Схід”

Перш ніж хитати головою, засуджуючи жителів Донбасу, що “пустили сепаратистів на українську землю”, задумайтесь: а чому вони так зробили? Чому ненавиділи все українське і чекали “спасіння”? Люди, що в борцях за Державу вбачають найлютіших терористів; живуть мріями про відродження “совєтів”; не вміють і не хочуть говорити державною мовою, були виховані суспільством. Впливи проросійських ЗМІ, україноненависницьке середовище, робота на заводі та горілка як єдиний вид відпочинку зробили свою справу.

А що зробили ми, “свідомі і розумні”, аби змінити світогляд жителів Криму, Луганщини, Донеччини? Чи працювали з ними? Чи відкривали історичну правду про злочини радянської влади? Чи намагались достукатись? І навіть якщо так – чи достатньо голосно стукали?

Виправляти помилки ніколи не пізно: у нас ще є шанс повернути прихильність жителів прифронтових зон до України. І місія “Схід” це доводить. Продовжувати читання Місія “Схід”

2016 рік, дякую!

На початку 2016 року виділила час на те, щоб у спокої та тиші подумати, чого хочу від наступних 365 днів. Раніше ніколи цього не робила: навіщо планувати? Але настрій був “бойовим” (після крутезного відпочинку з друзями-МНКівцями в Карпатах) і хотілося досягати вершин. А щоб підкорити будь-яку гору, потрібно, як мінімум, мати карту. Намалювала.

Тепер цікаво підбити підсумки. Продовжувати читання 2016 рік, дякую!

Чому бути “відважним” круто

Якщо у твоєму житті щось не так – ти сам винен. І ніяких “але”. Це абсолют, аксіома, називай як хочеш, але суть від цього не зміниться: ти – господар і відповідальний за все, що оточує і коїться з тобою. Продовжувати читання Чому бути “відважним” круто

“Гурби-Антонівці” за лаштунками. Подалі від прес-релізів

Скажу відверто: писати про  “Гурби-Антонівці” страшенно набридло. Але не можу оминути увагою подію, яка вже шостий рік є чи не ключовою в моєму житті. Уперше про “Гурби-Антонівці” почула у 2009 році, коли потрапила на одноденну теренову гру “Нащадки героїв” (Сумщина). Уже тоді формат “бігати по лісу і зривати пов’язки” сподобався.

gurby_openingАле на “велику гру”, триденні “Гурби-Антонівці”, потрапила тільки у 2011 році. Тоді це було велике “вау”: брутальні бородаті дядьки з раціями, дівчата у камуфляжі, компаси і мапи… Перша перемога і перша поразка, ночівля в калюжі, страшенні голод і холод, але поруч з тим – атмосферність та підтримка друзів. Чудово пам’ятаю, як Сталкер накривав плащ-наметом вночі, коли ми загубили курінь, і як зустрічали дівчата, допомагаючи сушити волосся над вогнищем та запарювали “Мівіну”. Певно, саме цей командний дух та підтримка друзів і викликає той вірус, що спричиняє “хворобу” терновою грою. Продовжувати читання “Гурби-Антонівці” за лаштунками. Подалі від прес-релізів