Цікаві історії. Мармароси

Карпати – не дика місцевість, як уявляє собі моя бабуся. Там складно заблукати чи зустріти ведмедя. Туристичні маршрути добре марковані яскравими позначками, а стежки протоптані сотнями пар ніг. І все ж, гори ніколи не бувають однаковими чи нудними. Завжди хочеться повертатись.

Щойно на горизонті з’являється можливість, ми беремо карту, дістаємо спальники, запасаємось їжею і починаємо полювання на квитки на потяг у напрямку Карпат. Цього травня ми запланували маршрут “від Попа до Попа”: стартувати у с. Ділове, піднятись на г. Піп Іван Мармароський, пройти хребтом вздовж українсько-румунського кордону і перейти на г. Піп Іван Чорногірський, завершивши маршрут у с. Дземброня (спойлер: пройшли за три доби).

Хотіли – зробили. А тепер час описати кілька цікавих історій, які б я хотіла запам’ятати. Продовжувати читання Цікаві історії. Мармароси

Advertisements

Баварські нотатки: Айхштет

Для справді крутої подорожі необхідно мати незалежність і повну свободу. Такий висновок я зробила після каучсьорфінгу в Талліні. Спілкуватись з іншими людьми, бути в гостях – це цікавий досвід, але тільки якщо є достатньо сил та енергії. У мандрівці ж фізичні і моральні ресурси вичерпуються у прискореному темпі.

Але ніщо не однозначно.    Продовжувати читання Баварські нотатки: Айхштет

Баварські нотатки: Нюрнберг

Цьогорічна зима здавалась безкінечною. Погода змінювалась з морозів на дощі, про існування сонця ми взагалі забули, робота і рутина набридли настільки, що єдиним способом “переродження” міг стати лише якісний відпочинок. Оскільки у мене та Андрія НЕ біометричні закордонні паспорти, а термін шенгенської візи спливає наприкінці квітня, вирішили схопити найближчий шанс зганяти в Європу. Точніше, у Німеччину. А ще точніше – у Баварію. Чому саме туди? Продовжувати читання Баварські нотатки: Нюрнберг

У горах – все просто

Мені пощастило, що найближче оточення – travel addicted. Нам справді подобається поміщати тиждень життя у наплічник, забувати про смартфон, гарячу ванну, мамині вареники з вишнями. Ми готові митись у крижаному струмку, спати в спальнику, харчуватись згущеним молоком з банки. Насправді, нічого надзвичайного, адже кожен ловить кайф по-своєму. Ми – ось так. Продовжувати читання У горах – все просто

Honey week. Шматочок Румунії

Найяскравіші спогади з так званого “медового тижня” НЕ пов’язані з Італією. Дорога додому перетворилась на цікавий квест, що супроводжувався широким спектром емоцій: від затишку до роздратованості. Кожну мить я проживала, не думаючи ні про минуле, ні про майбутнє: зловила повний “дзен”. І навіть у старій смердючій електричці до Чернівців було щось приємне…

Загалом, повернення в Київ відбувалось за хитромудрим алгоритмом. Продовжувати читання Honey week. Шматочок Румунії

Honey week. Сієна

В Італії занадто багато місць, які варто відвідати. Ми знали, що маємо шість днів, і точно відвідаємо Рим, Ватикан, Флоренцію і Венецію. Але крім цього, намалювався довгенький список “хочемо сюди”. Туди потрапила карликова держава в горах Сан-Марино, курортне містечко на узбережжі Ла-Спеція, відома своєю вежею Піза, старовинна Сієна, сучасний Мілан…і так далі. Обрати просто неможливо.

Серед найбажанішого для нас – влаштувати міні-похід горами Сан-Марино, або ж прогулятись Ла-Спецією. От тільки “не судилось”: не знайшли оптимального способу доїзду. Обрали місце з позиції економії часу: Сієну. І ні на мить не пошкодували. Продовжувати читання Honey week. Сієна

Honey week. Флоренція

Круті сходи, червона черепиця на дахах, жовті будинки та зелені віконниці. Такою є моя Флоренцію. За кожним поворотом – щось таке, що змушує діставати телефон, вмикати камеру і фотографувати. І хоч цей ритуал починає дратувати, все одно робиш сотні знімків: хочеться запам’ятати “саме цей затишний і особливий куточок” назавжди. Продовжувати читання Honey week. Флоренція