Страус чи солдат. Хто ти? (ні, це не тест)

Війна без меж. Зупинись і вдумайся в ці слова. Про що вони тобі говорять?

Ти живеш звичним життям: лягаєш спати і ставиш будильник, довго прокидаєшся, сонно заварюєш каву, йдеш на роботу, говориш з колегами, телефонуєш батькам, їси піццу з друзями, скролиш новинну стрічку в фейсбуці, лінуєшся вигуляти собаку… Що ще? Певно, багато чого. І за цим “багато чого” здається, що все – стабільно спокійно. Війна? Без меж? Що-що, пробачте? Продовжувати читання Страус чи солдат. Хто ти? (ні, це не тест)

Advertisements

Сучасні українські лицарі – в МНК

Що змушує витратити 12 годин у дорозі заради проведення годинної лекції? Чому на пропозицію провести гутірку у вихідний день я кажу “так”? Готувати матеріали, тексти, презентацію; рано-рано вставати на потяг, стомлюватись і витрачати особистий час? Ні, навіть не через нові враження, міні-подорож, усю іншу романтику “поїхати аби куди”. Мені вистачає різноманіття і в Києві. Навпаки, хочеться зачинитись у квартирі і не йти далі власного дивану 🙂 Продовжувати читання Сучасні українські лицарі – в МНК

Зелений базилік – не тільки травичка

Нещодавно писала про свій негативний досвід участі в тренінгах, воркшопах, лекціях. Не все так погано: позитивний досвід теж є. Школа “Bazilik” відродила мою віру в те, що навчальні курси можуть принести користь. А ще – задоволення і натхнення. Продовжувати читання Зелений базилік – не тільки травичка

Чому МНК – це назавжди?

Якось запитала себе: чим я живу? Перше, що спало на думку – Молодіжний Націоналістичний Конгрес. Громадська організація, яку ми жартома називаємо “сектою”, бо затягує і змінює життя так сильно, як ніщо інше.

Причина – проста. МНК тримається на ідеї, в яку кожен з нас вірить і готовий присвятити все життя. Пишаюсь тим, що знайшла своє призначення, реалізовую власний потенціал у справі, яку вважаю найважливішою. Знаю, що моє життя не минає даремно, а наповнене сенсом. Продовжувати читання Чому МНК – це назавжди?

Про тих, хто поруч

Життя – справжнє торнадо, яке закручує тебе у подіях, людях, часі, просторі. Постійно щось відбувається, доводиться “бігти удвічі швидше, аби прийти вчасно”. Для мене важливо час від часу зупинятись, аби пригадати, проаналізувати, подякувати. Підбити підсумки, щоб зрозуміти, чи правильним шляхом іду. Це не лише корисно, а й надихає і мотивує.

Отже, завершується 2017 рік. Чому я ще жива? 🙂 А якщо серйозно – що мене мотивувало і не давало опускати руки? Однозначно, люди. Цей рік приніс багато нових знайомств і навіть друзів. Усі вони – однодумці. Нас об’єднує єдина мета, ідея, цілі. Наша команда збільшується. І  я дуже щаслива, що гасло “разом – можемо все” це не просто слова, а реальність. Продовжувати читання Про тих, хто поруч

Громадська активність: бути чи не бути

Пам’ятаю, як у сімнадцять років уперше пішла в похід у Крим. Хто ж знав, що саме той тиждень стане визначальним у моєму житті? Я вперше почула щось про націоналізм, громадську активність, відповідальність, свідомість. Вперше задумалась: хто я? Яке моє місце? Для чого живу?

Коротше кажучи, потрапила в “Молодіжний Націоналістичний Конгрес”. І тепер пишу цей пост, аби його прочитали ті, хто вагається – “бути чи не бути”.   Продовжувати читання Громадська активність: бути чи не бути

Теорія відносності, історія і 9 травня

Зі шкільного курсу фізики (або власного досвіду), ми знаємо: усе в світі відносно. Уявімо ситуацію: ми їдемо в потязі. Відносно стакану з чаєм на столі, ми в стані спокою. Відносно дерева за вікном – рухаємось. Уся “фішка” в тому, яку точку відліку обрати. Відносно чого оцінювати події, ситуації, явища? Продовжувати читання Теорія відносності, історія і 9 травня