Щастя – бути

Досить шукати те, що не загублено. У пошуках сенсу/щастя/рецепту успіху, ми віддаляємось від власного “я”, зосереджуючи увагу на оточуючому. Поринаючи в море інформації, блискавично перемикаючись з одного на інше, ми сприймаємо світ фрагментарно. А це призводить до викривлення у розумінні свого місця в світі. І як наслідок – втрата зв’язку з власним “я”, розгубленість та нерозуміння.

Уявімо картину-мозаїку: ми дивимось не на окремі її частинки, а на зображення, які вони утворюють. Життя теж складається з фрагментів, що тісно пов’язані і формують певну картину. І побачити її красу можна лише тоді, коли сприймаєш усі елементи як цілісну систему. Продовжувати читання Щастя – бути

Advertisements

Баварські нотатки: Нюрнберг

Цьогорічна зима здавалась безкінечною. Погода змінювалась з морозів на дощі, про існування сонця ми взагалі забули, робота і рутина набридли настільки, що єдиним способом “переродження” міг стати лише якісний відпочинок. Оскільки у мене та Андрія НЕ біометричні закордонні паспорти, а термін шенгенської візи спливає наприкінці квітня, вирішили схопити найближчий шанс зганяти в Європу. Точніше, у Німеччину. А ще точніше – у Баварію. Чому саме туди? Продовжувати читання Баварські нотатки: Нюрнберг

Ой, дивіться, я трудоголік! (досить)

Я вже писала про те, що бути зайнятим 24/7 і нічого не встигати – ледь не “модна тенденція” сучасного суспільства? Така думка десь точно пролітала, але тема потребує свого розвитку.

“Як справи, що нового, чим займаєшся?” – стандартний набір запитань від людини з твого оточення. Відповісти “нічого” – не так уже й легко, бо подумають, що твоє життя – нудне і нецікаве, а ти – ледацюга, що гає свій час. У цей же час з усіх закутків нам кричать: “сильніше, швидше, краще”, “розвивайся і вчись”, “виспишся на тому світі”, “працюй більше”, “будь конкурентоздатним”. Продовжувати можна до безкінечності, але всі ці вислови поєднує одна ідея: хочеш бути сучасним і успішним – безперервно вдосконалюйся і займайся чимось “важливим”. Продовжувати читання Ой, дивіться, я трудоголік! (досить)

Сучасні українські лицарі – в МНК

Що змушує витратити 12 годин у дорозі заради проведення годинної лекції? Чому на пропозицію провести гутірку у вихідний день я кажу “так”? Готувати матеріали, тексти, презентацію; рано-рано вставати на потяг, стомлюватись і витрачати особистий час? Ні, навіть не через нові враження, міні-подорож, усю іншу романтику “поїхати аби куди”. Мені вистачає різноманіття і в Києві. Навпаки, хочеться зачинитись у квартирі і не йти далі власного дивану 🙂 Продовжувати читання Сучасні українські лицарі – в МНК

Зелений базилік – не тільки травичка

Нещодавно писала про свій негативний досвід участі в тренінгах, воркшопах, лекціях. Не все так погано: позитивний досвід теж є. Школа “Bazilik” відродила мою віру в те, що навчальні курси можуть принести користь. А ще – задоволення і натхнення. Продовжувати читання Зелений базилік – не тільки травичка

Купуй українське. Будь класним!

Свій до свого по своє. Я не економіст від слова “зовсім”, але чомусь впевнена, що це – найефективніша формула розвитку національної економіки. І нарешті бачу, як це починає працювати в Україні. На ринок прориваються українські бренди. Я навіть не помітила, як 80% речей мого щоденного вжитку – українські.

Цей факт говорить про дещо більш істотне, ніж про зростання частки вітчизняного виробництва. Це говорить про економічний патріотизм. Як відомо, попит породжує пропозицію. Отже, українці свідомо хочуть купувати українське. Продовжувати читання Купуй українське. Будь класним!

Трохи про найкращого вчителя – досвід

Скептично ставлюсь до книг, відео, лекцій про тайм-менеджмент, високу ефективність, успіх та інші чарівні пігулки, що обіцяють навчити “як робити, щоб усе стало класно”. Типу: “Тримай, ось тобі рецепт щастя. Жодних гарантій, звісно! Усе залежить лише від тебе”.

Стоп.

Тоді навіщо мені читати твою книгу? Проходити твій спецкурс? Замовляти консультацію? Продовжувати читання Трохи про найкращого вчителя – досвід