Баварські нотатки: Мюнхен

Ставлю собі просте запитання: Мюнхен – а він який? Ну, людей багато, є велична ратуша, а ще там похований Степан Бандера. І все – на цьому я зупиняюсь і починаю шукати бодай якісь спогади. Місто, що нічим особливим для мене не вирізнилось.

Але я хочу пам’ятати день у Мюнхені, перечитуючи свій блог через Х років. Отже…

Нам пощастило з погодою: сонце світило так, що хотілось втекти з людяної площі у парк і лежати на траві, жуючи брезелі і запиваючи їх пивом. Але спершу ми обійшли центр, церкви, видерлись на оглядову площу ратуші (куди ж без цього?!), поблукали місцевим ринком, і лише тоді – дійшли до парку. Блукаючи, наштовхнулись на купу людей з телефонами і фотоапаратами – що вони там побачили?! Виявляється, на річці в парку є місце з порогами, де “серфінгісти” тренуються і стають об’єктом уваги. Ну, таке, подивитись 5 хвилин – і досить.

Після обіду ми поїхали до могили Степана Бандери. Якби не втома і спека, я б з радістю прогулялась місцевим цвинтарем: пам’ятники, склепи, надгробки – витвори мистецтва. Не гірше, ніж у музеї!

Та оскільки ніхто з похованих не прошепотів щось на кшталт: “Після смерті виспишся”, ми поїхали відпочивати у хостел. І хоч він знаходився у п’яти хвилинах від залізничного вокзалу, це не врятувало його від негативної оцінки на Booking.com. Довга черга на ресепшн, платний wi-fi, відсутність чайника, проблеми з електроенергією… Щодня – нові сюрпризи. Але це другорядне.

Моє найяскравіше враження від Мюнхена – брезель розміром з людську голову у найвідомішому пивному пабі світу – Hofbrauhaus. Відкритий ще у 1607 році, він дійсно став місцем, в якому творилась історія. Тут відбулись перші великі збори Німецької робітничої партії, де Гітлер виголосив програму “25 пунктів” – офіційну програму нацистської партії. Зараз це – шумне, автентичне місце зі смачним пивом у важких літрових келихах, продавчинями у національних баварських сукнях з повними кошиками брезелів, туристами зі всього світу, що голосно регочуть і танцюють на столах.

У Мюнхені ми провели повноцінний день і три ночі. Завдяки справді круто розвиненому транспортному сполученню (зокрема, залізничному), зранку ми виходили з хостела, сідали в потяг і їхали у напрямку Альп. Ввечері – повертались. Цікаве спостереження: ввечері Мюнхен стає порожнім і навіть романтичним – потоки туристів тікають у численні паби, звільняючи площі міста.

P.S. ЧАС ДЛЯ ЛАЙФХАКІВ 🙂

Ще трохи про транспортну систему Баварії. Інтервали між потягами – година-півтори (можливо, це стосується лише популярних напрямків). У спеціальних терміналах червоного кольору можна роздрукувати розклад, автоматично сформувати маршрут (буде вказано де і коли треба пересісти на інший потяг, при чому чекати на наступний потяг близько 15 хвилин), і так далі.

Ми користувались Bayern Ticket, що дає право на проїзд у всіх регіональних видах транспорту у межах Баварії і дозволяє виїхати на одну зупинку (але тільки на одну!) за межі (саме так ми виїхали в австрійське місто Зальсбург).

Bayern Ticket діє з 9:00 до 3:00 наступного дня у будні, або ж до 6:00 у вихідні. При чому, якщо потяг відправляється, скажімо, о 8:50 – купувати додатковий квиток не обов’язково, контролер перевіряє квитки не при посадці, а протягом поїздки.

Один Bayern Ticket коштує 25 євро, але якщо купувати два – вийде 31 євро. Тобто за кожного наступного – 6 євро (максимум, який можна включити в один квиток – 5 осіб). Дуже зручно для подорожі сім’єю чи компанією друзів.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s