One-day trip. Харків

Нам пощастило жити в досить великій країні. Є де подорожувати, куди їхати, що дивитись – було б бажання! Дешевше, ніж в межах своєї ж держави, точно нікуди не поїдеш, тому питання фінансів не обговорюємо.

Кожен регіон по-своєму цікавий і особливий. І я впевнена: об’їздити кожен куточок України – варто. Так дивно чути від знайомих, які не бачили й половини України, що “хочеться поїхати за кордон”. Почати варто з дому , цікаве – ось тут, під носом 🙂

Наприклад, Андрій ніколи не був східніше Сумщини чи Полтавщини (не враховуючи Маріуполя та Запоріжжя, які ми проїжджали дорогою на Кавказ). Досить складно спланувати навіть одноденний trip, бо то одне, то інше… Якось влітку купили квитки і повернули їх у день відправлення, втративши всю суму, бо за прогнозом – спека близько 36 градусів за Цельсієм. А гуляти розпеченим містом, дихаючи асфальтом, – це мазохізм і негативні емоції.

Та заплановане повинне здійснюватись. Середина квітня – ідеальна пора: не так холодно, що мерзнуть руки; не так спекотно, що шукаєш затінок. Крім того, трава вже зелена, квітнуть дерева, і місто автоматично стає привабливішим.

Я вже кілька разів була в Харкові, і в робочих справах, і просто погуляти. Відверто, місто не подобалось: занадто сіре, брудне, совкове. Одразу прошу вибачення у харків’ян: це – помилкове враження, і нарешті зрозуміла це. Важливо, в якому настрої, з ким, з якою метою ти відвідуєш місто. Я хотіла відпочити. З найдорожчою людиною. І це зіграло свою роль.

Харків – чисте і охайне місто, в якому приємно знаходитись. З мінусів – засилля російської мови, але українську розуміють і реагують адекватно.

Історія

Якщо місто цікавить вас з історичної точки зору, у Харкові є що дивитись. Центр забудований радянськими спорудами, багато з яких мають цікаву історію (варто лише не лінуватись і зазирати у “Вікіпедію”). Серед цікавого для нас – пам’ятна дошка Миколі Міхновському, що проголосив “Самостійну Україну” (але її загороджує дерево, тож побачити не просто), пам’ятний знак борцям за волю і незалежність України; борцям УПА. Хотілось би внести в цей список пам’ятник Тарасу Шевченку, але він занадто радянський: тут тобі і пролетаріат, і солдати червоної армії, і селяни…

Розваги

Якщо ж хочеться просто відпочити, то і це вдасться: чого вартий хоча б парк ім.Горького. Дивлячись на його зовні ідеальний стан, розумієш, як Кернес купив голоси і серця жителів міста. У Києві подібних парків немає. Можливо тому ми таки спокусились на атракціони… Спершу покатались на оглядовому колесі висотою 55 м, жуючи трдельник (так, це важливо, бо ніде в Україні ми його не зустрічали, а куштували лише в Європі). Повне коло зайняло десь 15 хвилин. Вартість квитка – 40 грн.

Наступним атракціоном стали американські гірки. Усього одне коло за 50 грн., але воно того варто: досить весело, хоч і не страшно.

Ну і найцікавіше на десерт: катапульта. Сенс атракціону полягає в тому, що вас садять у кулю і запускають в небо, а потім ви падаєте і крутитесь туди-сюди… Я думала, що це буде страшно, але ми якось раптово купили квитки (150 грн. за один) і вже за мить сиділи на місцях, прив’язані пасками безпеки, чекаючи на пуск. Що тут сказати, адреналін б’є, та не більше. Думала, буде “крутіше”, але згодиться.

Загалом, у парку Горького можна провести дійсно багато часу. Підказка: там чисті безкоштовні туалети 🙂

Харчування

Щоб пізнати місце, мені важливо відвідати заклади харчування. Попередньо я підготувалась, склавши невеличкий список місць, які хочу відвідати. У цьому допомогли рекомендації знайомої і Foursquare. Абсолютно задоволена!

Снідали в “Городское кафе 16 54”, де обрати одну страву з меню – справжній виклик! Дуже оригінальні, а водночас прості страви. Атмосфера, інтер’єр, обслуговування – усе на “відмінно”. До замовлення (яйця пашот на овочевій котлеті для Андрія та льняна каша на кокосовому молоці для мене), подали тости, які ми самостійно завантажили у тостер, що стояв на столику. До них – масло, мед, абрикосовий джем. Ну і чай, куди ж без нього 🙂

Каву спробували в “Мастерской кофе”. Баріста порадив спробувати фільтр-каву, я погодилась і не пошкодувала. Какао там теж хороше – з гірчинкою, все як книжка пише.

На обід нас застала дилема: чи то піти на міні-сирники в “Централь”, чи на бургери в “Где бургер”. Я поступилась і ми пішли в бургерну. Заклад непоганий, єдиний мінус – кухарі готують “на очах” у відвідувачів, а через це приміщення трохи задимлене і пахне їжею. З плюсів – дуже уважні офіціанти і наявність вегетаріанських страв у меню (завдяки цьому я не лишилась голодною: замовила фалафель і ніжне-ніжне кабачкове пюре).

Досить про “високе”, спустимось до “must visit” Харкова – мережі “Кулінічі”. Вибір випічки – багатий, смак – посередній. Круасани об’єктивно не найкращі, а “Наполеон” занадто “хімічний”. Та заради “галочки” спробувати варто. Це ж “візитівка” міста!

Отже, Харків – місто, в якому не занудьгуєш. Абсолютно придатне для туристів 🙂

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s