Я проти фемінізму

Нещодавно зробила татуювання. Спонтанно. І не просто “аби було”. Цей символ напряму пов’язаний з жіноцтвом. І як стає зрозуміло з заголовку посту, не є виявом фемінізму.

Що для мене означає бути жінкою? Нічого особливого. Незалежно від статі, людина може займатись будь-якою справою. Але слід враховувати фізіологічні та психологічні відмінності. Все ж, чоловіки менш емоційні, а тому здатні мислити “холодним” розумом, а значить – кращі аналітики, стратеги, керівники. Жінки – фізично слабші, натомість – творчі та гнучкі. Враховуючи ці та багато інших особливостей, досягти успіху в певній сфері може стати простіше.

Це якщо говорити про роботу і кар’єру. До речі, я вважаю, що чоловік – це обов’язково мисливець, “здобувач” всіляких матеріальних благ для своєї обраниці чи родини. Жінка ж має вибір: якщо не хоче будувати кар’єру, можна зайнятись вихованням дітей, або ж “надихати” свого чоловіка на успіх. Так, природою закладено, що чоловік, аби реалізувати себе і відчувати власну повноцінність, повинен досягати висот саме “в полюванні”. І якщо жінка перебирає на себе цю функцію – то фактично принижує чоловіка. А хіба захочеться працювати, якщо жінка влаштує змагання “хто підніметься вище кар’єрною драбиною”? Вона забезпечуватиме себе та родину. Навіщо паритись зайвий раз?…

Так, я вважаю, що пальмова гілка першості належить чоловіку. Він повинен бути “кращим” за жінку. Поруч з собою я хочу бачити сильного, впевненого, цілеспрямованого, рішучого, успішного. Він повинен забезпечувати мій комфорт. Натомість, я відповідатиму статусу: і своїми діями, і зовнішнім виглядом, і внутрішніми орієнтирами мотивуватиму його “підкорювати світ”.

Не слід думати, що я пропагую роль домогосподарки. Ні. Тут пролягає тонка грань, яку для себе визначаю наступним чином. Я – повноцінна людина, яка має свої життєві цілі. Я працюю у сфері, що не приносить мені великий дохід, але є справою життя. Я дозволяю своєму чоловіку (ой, ми ще неодружені 🙂 забезпечувати нас настільки, що в мене просто немає потреби думати про пошук роботи за критерієм “аби більше платили”. І це – щастя. Я – вільна робити те, що хочу. А він – працювати так, щоб я пишалась ним.

Крім того, чоловік повинен оберігати жінку. Піклуватись про неї. Бо, як говорить Олена Теліга у вірші “Відповідь” – “…ми ж ваша пристань, тиха і ясна, де кораблями – ваші збиті крила…”.

Повертаючись до мого татуювання, скажу лише, що це – відзнака Молодіжного Націоналістичного Конгресу, своєрідне нагадування про обов’язки, відповідальність та мою роль як жінки для Держави. Якою є ця роль?

Будучи українською націоналісткою, я впевнена, що кожну хвилину свого життя я маю присвячувати саме Україні. І бути ефективною. Хай то виховання дітей чи кар’єра політика – головне, щоб свідомо та з чітким розумінням того, де я можу принести найбільшу користь. Бо всі ми – різні. Але кричати про рівність жінок і чоловік, як на мене, шкідливо для суспільства.
Я не святкую 8 березня, бо не розумію сенсу цього дня. Мене оточують справжні чоловіки, для яких я жінка – щодня.

Advertisements

9 thoughts on “Я проти фемінізму”

  1. тобто “я проти того, що дало мені можливість йти на вибори,
    самостійно обирати супутника життя,
    вирішувати одружуватися з ним, чи ні,
    вчитися в школі і університеті, мати доступ до засобів контрацепції,
    планувати появу чи не появу дітей.
    Проти того, що дало мені можливість бути націоналісткою = мати бодай якусь думку щодо суспільних чи політичних питань” ?

    натомість, у багатьох регіонах світу жінки не мають того, ба навіть
    можливості самостійно виходити на двір,
    можливості не виходити заміж за тих, хто їх згвалтував, водити машину, можливості не мати покалічених у 3-5 річному віці статевих органів (бо,мовляв, жінка, що отримує задоволення від сексу – породження пекла), тощо. Як на твою думку, варто бути із цим?

    в україні ситуація, на жаль, теж гірша, ніж в багатьох інших країнах, але ми не знаємо кращого (зблизька). і вважаємо, що бути, при краших розкладах, усміхненою окрасою колективу, якій ніхто не подає руку (жест, який демонструє рівність та повагу) – почесна місія.

    Подобається

    1. Абсолютно не вважаю, що саме фемінізм (!) дав мені ці можливості. Коли він виник? А коли жінки вже мали свої права?…
      Якщо говорити про весь світ – то це узагальнювати, а я хочу говорити про Україну. Бо мене хвилює моя держава у першу чергу, а лише потім – інші. І то, у розрізі взаємодії з Україною.

      Подобається

      1. Фемінізм першої хвилі розгорнувся в середині ХІХ ст., вже наприкінці століття завдяки боротьбі феміністок неодруженим забезпеченим жінкам, здається у Сполученому Королівстві, дозволили вступати до університетів (права, якого вони раніше не мали),
        а ми з тобою обидві скористалися, бо воно згодом дійшло і до нас. З нього, з рештою, випливло і право голосу на виборах, цим ми також завдячуємо жінкам, які боролися за рівні з чоловіком права, тож – були феміністками.
        Фемінізм другої хвилі намагался поставити під сумнів ідею про те, що жінка, якщо схоче, в праві проявляти себе не тільки у сім”ї,а й у соціальному житті. Навіть з твого тексту можно зробити висновок, що ти це дуже цінуєш.
        цікаво, чому ж тоді сама собі суперечиш у заголовку?
        Чи це просто спосіб отримати більше переглядів?

        Подобається

      2. Певно, я зрозуміла, у чому в нас виникло непорозуміння: я дивлюсь на фемінізм під іншим кутом. Фемінізм НЕ є однозначно тільки боротьбою за права.
        Тому не суперечу собі, принаймні, не помічаю такого.
        А щодо “способу отримати більше пререглядів”…це могло б бути образливо, але ні, це не так 🙂 хоча, зрештою, це вдалось)) дивно буває: не ставиш собі за мету, а воно якось само виходить…)

        Подобається

  2. Люба пані,
    Фемінізм – це про вибір. Фемінізм – тільки про те, щоб жінок не принижували, сприймали як людей, не думаючи, що над жінкою можна чинити насильство через те, що вона – жінка, щоб жінка мала право голосу.
    А бути жіночною чи ні, ніжною чи ні, розділяти ролі у сім’ї та житті як заманеться – це особистий вибір. Фемінізм просто підтримує жінку у тому, щоб вона могла робити цей вибір сама, бути такою, як їй захочеться, і при цьому почувати себе вільною у своєму виборі та захищеною ❤
    До 18 сторіччя жіночий оргазм лікували як хворобу, насилля над жінкою було нормальним, а у деяких арабських країнах 80 процентів жінок ґвалтують безкарно. Фемінізм проти цього, але за особистий вибір.

    Подобається

    1. У сучасній інтерпретації, фемінізм – дещо менш “високе”, ніж боротьба жінок за права. Я проти ідеї про рівність чоловіків і жінок (про що і писала цей пост! а не про права і боротьбу!), проти того, що “я – женщіна, а значить, чоловік для мене – ніщо, я сама по собі (хочу – не буду ноги голити, хочу – ненавидітиму чоловіків і буду лесбійкою” і т.д.)”.

      Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s