Експрес-мандри: Будапешт

Столиця Угорщини стала останнім пунктом призначення різдвяної подорожі. Самі того не знаючи, лишили смачненьке на десерт. Можливо, ми взагалі оминули б Будапешт, якби не зручні квитки угорської компанії WizzAir… Дякую долі, що повернула “туди”.

На Будапешт у нас була рівно доба. Один світовий день. Вирішили, що побачимо – те й добре, ніяких планів і марафонських забігів. У Будапешт приїхали близько одинадцятої ранку і найперше, що нам знадобилось – обмін валют. Аби виїхати з автовокзалу хоч кудись, потрібно було купити місцеву валюту. Краще так не робити: курс зовсім не вигідний.

img_20170112_120124_1488124413607На місцеву валюту одразу ж купили 24-hours квитки на метро. Будапешт, на відміну від Праги чи Відня, має хоча б якусь систему контролю: на вході в метро стоять працівники, які мають стежити за наявністю квитків. Насправді ж, їм байдуже 🙂 І якби ми з Андрієм не були такі совісні, могли б зекономити гроші, у всіх трьох містах кататись “зайцями”. Але не шкодуємо: платити за проїзд – це принципово і правильно!

Цікаво, що вагони метро такі ж, як у Києві – старого радянського зразка. От тільки значно брудніші. Усе ж таки, київський метрополітен – охайний. Здивовані?

img_20170112_114945_1488124235945Першою зупинкою став критий ринок. Ох, люблю я місцевий колорит торгівлі! Якщо хочеш пізнати країну, її людей, звичаї, традиції – шукай базар… До того ж, це дуже красиво: яскраві прилавки з величезним асортиментом свіжих овочів, сирів, м’яса, молока; баночки, упаковочки, коробочки; одяг, сувеніри, килимки…список невичерпний. Усе це хочеться фотографувати, особливо враховуючи те, що Центральний ринок Будапешта – це двоповерхове приміщення, що входить до Списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Маленька порада: порівнюйте ціни. Так, на пішту, наприклад, ціни можуть коливатись ледь не вдвічі! Просто ходіть між рядами і придивляйтесь. Факт: на ринку все одно дешевше, ніж у туристичних місцях для продажу.

img_20170112_125424_1488124119581Вийшовши на вулицю, нас просто засліпило сонцем! Мружачись, пофотографувались на мості Свободи і пішли в центральні квартали. Але що нас найбільше вразило – Ланцюговий міст…і кригохід на річці Дунай. Ми йшли по мосту і не знали, куди дивитись: на лівий чи на правий берег, чи на швидку течію і лід?

На іншому березі ми побачили (ні, не замок, то вже потім) трдельник. Так, схожий на той, яким ми насолоджувались у Празі. Рідко куштуємо одну страву двічі (так не цікаво), але тут зробили виняток. На жаль, холодний трдельник з ваніллю виявився у рази гіршим за чеського “первістка”. Висновок? Не зраджуйте своїм традиціям 🙂

До королівського палацу піднімались пішки: на фунікулер стояла довга черга з корейців чи то китайців.

Не так вразила архітектура палаців, як вид на місто! Фотографували на всі кути! Сонце заливало все навкруги, а Будинок Парламенту велично красувався над Дунаєм… Як я можу описати цю красу?…

img_20170112_120504_1488124190729

img_20170112_134019_1488124055593

img_20170112_140448_1488123950192

Якщо вже й захоплюватись красою архітектури, то варто згадати кальвіністську церкву: дуже біла, чиста, вишукана. Таке враження, ніби вирізана з паперу. Чітко асоціюється зі сніжинкою або палацом Снігової Королеви. На жаль, всередину потрапити не вдалось. Зате побували в Рибацькому бастіоні, замок якого схожий на відомий Disney: і знову ця білизна, святковість і тендітність!

img_20170112_135449_1488123991506

img_20170112_134623_1488124022269

Забігаючи наперед, скажу, що вечір приніс не менш казкову атмосферу. Здається, ми весь день провели в дитячій книжці про принців і принцес! Займаючись зовсім буденним заняттям – пошуком магазину марципанів, пірнули в Будапешт вечірній: Площа Героїв, великий каток і ще-один-замок. Побуваєш там – і натхнення повалить з усіх сторін! Ну, і щастя, звісно.

Досить моїх змазаних вражень, я не можу дати толкову оцінку побаченому, відчутому і пережитому. Це схоже на внутрішній фейєрверк, що вже розірвався. Окремі іскри неможливо скласти назад, в одне ціле.

Тому про речі практичніші.

img_20170112_215333_1488123689667Житло. Потрапити в хостел виявилось не просто: маленька табличка у двір – і все, жодної підказки, куди ж далі. Кружляли-кружляли, поки не спитали у дядька, який говорив з нами російською 🙂 Ми робили вигляд, що погано її знаємо і надаємо перевагу english’у. Виявилось, що зазначений на табличці другий поверх – це насправді третій, бо в угорців є ще нульовий поверх. Вони там що, всі програмісти? Рахуюють з нуля…

Коли ми піднялись на потрібний поверх, нас зустріла дуже приємна дівчинка (от просто великий плюс їй!!!).  Це вперше, коли ми можемо виділити лише плюси помешкання, а мінусів, здається, не існує:

+ домашня приємна атмосфера

+ ідеально чисто

+ усі речі – нові

+ є всі необхідні меблі (навіть більше)

+ м’яке ліжко і великі подушки

+ тепло

+ хороший інтернет

+ повний фарш на кухні, чай і кава – безкоштовно

+ дві великі і чисті, нові ванни

+ гарний дизайн

+ приязна дівчинка 🙂

+ вдале розташування

img_20170112_150919_1488123918892Це був той момент, коли ти в новому місті, але хочеш лишитись в хостелі, так там класно! У результаті, всю ніч не спала: “тусувалась” на ліжку за ноутбуком і ганяла чаї 🙂

img_20170112_161019_1488123888023До речі, про чаї… Обідали ми у веганському “Hummus Bar”, майже street food формату. Ситно, дешево, смачно, колоритно. Відпочили від віденських вишуканих ресторанів з офіціантами у фраках 🙂

Знайти кав’ярню, яка б нас задовільнила, не вдалось. Тому пили каву в “Molnar’s”, де єдиними десертами (заради яких ми йшли!) виявились… трдельники. Загалом, це маленька і тісна кав’ярня. Радити не будемо, хоча кава нічогенька, пити можна.

“Доганялись” у Starbucks 🙂 наостанок, так би мовити.

А наостанок скажу, що ми сіли в трамвай, вийшли на зупинці просто на мосту і дивились на вогники по обидва боки Дунаю… Вражаюче.

img_20170112_171609_1488123853688

img_20170112_185004_1488123804918

img_20170112_185723_1488123763054

P.S. Не читайте, це зіпсує все позитивне і “казкове” враження!

Якщо ви думаєте, що у вас в місті багато волоцюг, то…у Будапешті їх все одно більше! Матраци, ящики, клунки, стакани, шмаття – усе це розстелено у підземних переходах біля стін. Утворюється “коридор”, яким ідеш і думаєш про сенс буття… Ти дивишся на брудних, п’яних, безтурботних волоцюг і нутро здригається: як можна так жити?! Виникає інтуїтивне бажання помити руки з милом, вийти на свіже повітря і забути побачене. А вони, певно, дивляться на тебе ще й зверхньо: а хто тут дурень? Вони живуть собі вільно, безтурботно, розводять таких як ти на гроші і не мають проблем. Навіть поліція поводиться якось невпевнено: ми спостерігали, як патруль з байдужістю вів переговори з купкою волоцюг, певно, не розраховуючи на успіх…Навіть якщо зігнати,  все одно ж повернуться.

Така велика кількість безхатченків, на мою думку, пов’язана з циганами. Ніколи не любила їх. Як згадаю потяг Київ-Мукачево, наприклад… Ой, все.

Advertisements

2 thoughts on “Експрес-мандри: Будапешт”

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s