Експрес-мандри: Прага

Чергову подорож столицями Європи спланували так, щоб Різдво зустріти на Тернопільщині, а вже 8 січня, у мій день народження, бути в дорозі. “Встигнути все і скрізь”, – це про нас. Отже, маршрут: Київ – Тернопіль – Переволока – Львів – Богумін – Прага – Відень – Будапешт – Київ.

У цьому пості розповім про Чехію. І зовсім трішки про Тернопільщину 🙂

Ще в Києві, збираючи наплічники, ми глянули прогноз погоди. Мороз. Я категорично не хотіла їхати в теплішій куртці, бо вона не зручна для мандрівок (об’ємна і важка). До того ж, замовлені з США “UGG” запізнювались з доставкою… Я морально готувалась до того, що перетворюсь на бурульку. Але не думала, що це станеться ще в Україні!

16709262_1359735190758434_1612788050_oТернопільщина на Різдво – це завжди -20 (чомусь так складається). Добре, що виходити надвір потреби не було: 6 і 7 січня ми просиділи вдома, “підганяючи” робочі справи перед відпусткою, відпочиваючи, зрештою – готуючи святкову вечерю (пампухи, кутя, пляцки, вареники і купа інших традиційних страв). Та коли ввечері 7 січня ми приїхали на залізничний вокзал у Тернополі…потрапили у справжній “Полярний експрес” до Львова: старий вагон, який замело снігом! Температура всередині залишилась невідомою, що на краще: нерви ціліші 🙂

Холод не давав насолодитись очікуванням пригоди, навпаки – хотілось додому, спати і пити гарячий чай. Я розуміла, що навіть якби поїхала у своїй найтеплішій куртці та якби UGG встигли з доставкою – це б не врятувало.

16668021_1359735147425105_2082414800_oНамагаючись зігрітись, куталась в ковдру і пила теплий чай. Гарячим він бути просто не встигав.

Час згаяли за переглядом випуску “Орел и решка” про Прагу. Є в нас така традиція: дивитись програму перед тим, як відвідати нове місто.

У Львів прибули вчасно. З “Полярного експресу” пересіли в теплий, затишний і майже комфортний автобус перевізника “LeoExpress”. Майже – тому що туалет не працював (зате перевізник дає кожному пасажиру пляшку води та лимонад). Але це така дрібниця! Тепло. І все, цього достатньо.

Забігаючи наперед, скажу, що подорожувати взимку – реально. Мерзнути і насолоджуватись новими місцями – теж.

День 1

16731849_1359735320758421_1497732154_oКордон з Польщею пройшли швидко і без черг. Здається, я все проспала… і навіть не встигла зорієнтуватись, як ми вже сходимо з автобусу і опиняємось на залізничному вокзалі міста Богумін. Саме там треба сісти в потяг  “LeoExpress” і доїхати до Праги. Потяг запізнився на 50 хвилин, тож ранок ми провели на вокзалі в стилі old school, доїдаючи солодкі пляцки та бутерброди з дому.

Кілька слів про переваги і недоліки з нашого досвіду подорожі з перевізником “LeoExpress”:

+ хороший працюючий wi-fi (я навіть відео дивилась)

+ низькі ціни на квитки (якщо купувати завчасно)

+ безкоштовна вода і лимонад (і в автобусі, і в потязі)

+ автобус прибув вчасно

   в автобусі не можна користуватись туалетом

   поламані два туалети в потязі

   стюардеси не встигають приймати замовлення: чай ми в потязі так і не взяли

   запізнення потяга

Зрештою, після обіду ми прибули в Прагу. Мокрий сніг, горбиста місцевість, проблеми з адміністрацією хостелу (ми чекали поселення більше 40 хвилин – і це на морозі, під дверима, переписуючись з персналом у WhatsApp) – мій День Народження перетворювався на безкінечну втому…

Нарешті працівниця хостелу спустилась до нас і відвела в кімнату. Лишаючи речі в просторій білій кімнаті з високою стелею, у мені боролись два почуття: втоми і бажання залізти під ковдру – з одного боку, голоду і бажання нарешті побачити місто – з іншого. Вгадайте, що перемогло?

16710359_1359729777425642_1115375466_oОскільки 8 січня – мій день, обідати пішли у веганську “забігайлівку”. Якась неохайна, брудна, незатишна…хіпстерська, ще й лівацькі наліпки в туалеті. Бургери – взагалі без смаку. Коротше, мій день народження ставав все “веселішим”. А коли втомлюєшся, ніяке “нове” місце тебе не радує.

На щастя, ситуацію врятував вечір. Ми гуляли нічним містом з його вогниками та ліхтарями, спробували і закохались у національну випічку – трдельник (тісто з цукром, коротше) і грілись X-mas punsh’ом. абсолютне відчуття спокою, кайфу і…холоду. Грілись в сувенірних магазинчиках. Мабуть, це і врятувало.

16735983_1359735097425110_563655367_n

До речі, Прага ввечері і вдень – два абсолютно різних міста. Краса і масштабність історичного центру вражає. Визначні будівлі, які варто побачити, як гриби: “ростуть” одне на одному, а не розкидані по всьому місту. Не зважаючи на це, історичний центр дійсно великий.

16706878_1359735214091765_373864797_n

16707152_1359735107425109_663999046_n

Центр міста дуже забудований: величезна церква може ховатись за стінами чогось іншого. “Родзинка” Праги – маленькі вулички, які запросто заводять у глухий кут. Інша “родзинка” – шпилі. Вежі можна розглядати вічно.

У Празі відчуваєш себе спокійно, тихо і замріяно.

День 2

Передчуття нових вражень не заглушить ніщо. Здавалось би, ми втомлені колосально і проспимо до обіду. Де там! Шило в попі підірвало з ліжка досить рано.

Цього дня ми користувались громадським транспортом, купивши добові квитки на всі види транспорту за 110 крон (приблизно 120 гривень).

Вирішили, що снідати маємо в хорошому закладі, не схожому на “веганську забігайлівку”. Критерій для обрання був простим: якщо всередині багато людей, значить – годиться. Не прогадали! Радимо всім “Cocoa”: смачно, помірні ціни, чудовий вибір.

Зарядились енергією і почали відкривати місто. Нашим must visit  став Празький град – комплекс з багатьох споруд, що розташований на пагорбі. Можна відвідати безкоштовно, а можна обрати “коло”, що включає в себе кілька об’єктів і дає можливість детальніше оглянути певні пам’ятки.

16699873_1359735120758441_1907694784_n У будь-якому випадку, треба вистояти чергу, щоб охорона перевірила речі. Ми взяли квитки на коло В, таким чином, відвідавши Катедру Святого Віта, Старий Карловий палац, Базиліку Святого Юри та Злату вуличку.

Катедра Святого Віта виявилась дуже гарною, але холодною (очікувано, але для мене тоді одним з найважливіших факторів оцінки об’єкту було саме тепло 🙂 Високі стелі, розмальовані яскраві вікна, багато кам’яних скульптур та орган… Дух захоплює. Хочеться ходити і роздивлятись кожен камінчик (але це б зайняло, певно, кілька років).

DCIM100GOPROGOPR0715.

DCIM100GOPROGOPR0735.

Після Празького граду пішли грітись та відновлювати сили у Starbucks. Як це – бути біля такого відомого закладу – і не зайти на каву? Не знаю. Я ж дівчинка.

16729682_1359735184091768_771645938_n

Наступним пунктом став Вишеград. Досі не розумію, чому ми туди поїхали? Побродили по засніженому цвинтарю, подивились на річку Влтаву, спокійно прогулялись. І все. Атмосферно так… Також покатались на фунікулері, прогулялись парком Петрін, розмовляючи про те, що “напевно, влітку тут шикарно”.

16706991_1359735234091763_1589437944_n

Але головною подією вечора став візит у пивницю. Ще плануючи мандрівку, домовились, що скуштуємо чеського пива. Можливо, пиво і ніяке (розвод для туристів), але сам досвід – безцінний! Щойно зайшли в пивницю – отримали легкий шок: шумно, усі сидять разом за одним столом, сміються, веселяться! Примостились між парою з Польщі і дівчатами з Китаю, сівши одне навпроти одного. Офіціант “пригостив” нас медовухою, переконавши, що “так треба, це традиція”. Він не сказав, що вартість буде включено до рахунку 🙂 пиво ж подають одного сорту, при чому, не дуже смачного. Ми ж все одно ввійшли у смак і вподобали це гамірне місце!

16700201_1359734617425158_2077675673_n

P.S. Уже по дорозі у Відень, мені написала жителька Праги Ева – жінка, з якою ми познайомились біля озера Бребенескул, що на Чорногорі (пост про той похід в Капати я так і не напишу). Тоді вона разом чоловіком Павлом стали нашими “братами по нещастю”, коли в жахливу негоду ми разом ночували і “виживали” в Карпатах…

Вона прочитала у фейсбуці, що ми в Чехії, і хотіла зустрітись.

Моя проблема – це моя пам’ять.

Пробач, Ево, я не думала, що ти захочеш показати нам місто. Приїзди в Київ 🙂

P.P.S. Який формат блогу є більш підходящим? Описувати свої враження і хід подорожі, чи давати поради і писати про більш практичні речі? Допоможіть знайти відповідь – чекаю на коментарі 🙂

Advertisements

7 thoughts on “Експрес-мандри: Прага”

      1. Побувала трішки в Празі, дякую! Люди все вірно пишуть) ти Максима Кідрука не читала “Мексиканські хроніки”? Прикольна книга про подорожі. Там у нього теж симбіоз пригод і практичних порад

        Подобається

  1. І я за те,шоб просто писати! Все одно в самому тексті ти й так купу підсказок даєш))
    Я люблю більш читати про відчуття, емоції,так ти ніби сам більше захоплюєшся тим,що читаєш, хочеш пережити все те ж саме, або ж, да навіть просто побувати в тих же місцях, щоб дізнатись чи ті ж самі емоції це буде викликати в тебе, чи зовсім інакші, і зрівняти/ зрозуміти наскільки ж різні люди/їхні життя…

    Ой, кароч, таке шось написала🙀

    Подобається

  2. Щодо порад, то я не можу нічого нового придумати, все цікаво і корисно.
    А найголовніше – після прочитання статті виникає приємне відчуття, що ніби я сам побував в тих місцях. Гарно.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s