Експрес-мандри: Краків

Кожна хвилина в Кракові була фантастичною. Зі мною назавжди залишаться моменти, про які розповім у цьому записі: хорошим хочеться ділитись.

night-roadКраків – відоме туристичне місто. Плануючи поїздку Польщею, ми знали, що обов’язково там побуваємо. І, виїжджаючи з Варшави у червоному автобусі PolskiBus, зайнявши перший ряд другого поверху, ми розуміли: усе найцікавіше – попереду. Їхати протягом п’яти годин – теж своєрідна розвага, адже за вікном – вечір, яскраві вогні, траса, автомобілі… А ти сидиш перед великим лобовим склом (як водій, тільки над ним 🙂 і кайфуєш. Від думок, від дороги, від тепла, від комфорту, від емоцій та передчуття.

Правда, після трьох годин режиму “дивитись у вікно – дрімати – перекинутись парою слів про якісь дрібниці”, захотілось зайнятись чимось більш “активним”. На щастя чи на жаль, wi-fi в автобусі просто шикарний: і тут не обійшлось від телефонної залежності. Дивились Телебачення Торонто з Майклом Щуром (а потім співали “пііііііідпис Петра”), а ще – “Орел и решка” про Краків. Саме так “розігрівали” цікавість ще більше. У випуску побачили копчений овочевий сир з журавлинним соусом – must try по-краківськи. Взяли на замітку.

Дорога, можна вважати, минула спокійно. Пізно ввечері ми вийшли на свіже повітря і раділи тому, що до хостела – місця нашої ночівлі – пів години пішки. Розім’яти ноги, подихати свіжим повітрям після кількох годин в автобусі – хіба ж не щастя?

Тепло. Краків – тихий і спокійний. Вечірні ліхтарики. Здавалось, що час спинився.

new-year-tree-krakow

Так, насолоджуючись, дійшли до хостела. Перше розчарування: я щось наплутала, коли бронювала кімнату, бо думала, що у нас буде власний душ та туалет, а в реальності – він був спільним для трьох кімнат. А ми цінуємо можливість добре відпочити та не залежати ні від кого. Друге розчарування: холод в кімнаті. А на додачу – маленькі ковдри та подушки (серйозно, навіть для мене маленькі!). Попри те, що хостел не сподобався, ми налаштували себе на позитив: зрештою, проведемо там всього одну ніч. Хоча, зізнаюсь, помешкання відіграє далеко не другорядну роль в загальному враженні від мандрівки. Саме тому ми більше не хочемо користуватись couchsurfing’ом: хоч це цікаво і дешево, але для нас важливішими є незалежність та “нікому нічого не винен”. Коротше, коли ми разом – нам не потрібні інші люди для спілкування. Ми не набридаємо одне одному і цінуємо власну свободу та…традиції.

cookies-krakowОдна з таких традицій – їсти вночі 🙂 Жартую, просто дійсно зголодніли. У найближчому маркеті купили кокосово-шоколадне печиво, йогурт (у результаті, я їла печиво, який там йогурт? організм вимагав енергії у вигляді цукру, його не обманеш). Їсти в ліжку – це задоволення, чесне слово! Тільки потім крихти в шкіру врізаються.

…А ще більше задоволення – прокинутись вранці в новому місті і отримати смачну каву з молоком. Так, Андрій завжди прокидається раніше і чекає, поки я висплюсь. Зазвичай, він встигає зголодніти…так і цього разу: пішов купити собі перекусити, побачив каву, приніс для мене. Дуже приємно, а ще – ідеально, за всіма канонами “доброго ранку”.

coffee-krakow

Після виселення з хостелу, вирішили оглянути єврейський квартал. У Кракові проживало дуже багато євреїв, а всесвітньовідомий завдяки однойменному фільму завод Шиндлера розташовувався саме тут. Фільм, правда, ми так і не додивились, але все ще збираємось це зробити. На завод вирішили не їхати, аби не витрачати час – раз; за відгуками, не так уже там і цікаво – два.

red-hair

Тож ми просто насолоджувались кварталом, блукаючи тісними вуличками. Євреїв, до речі, я так і не побачила (натомість, в Умані – їх повно). Тільки купа туристів. Андрій же переконує, що бачив одного в чорній шляпі і з бородою 🙂

Щодо музеїв, то був період, коли під час мандрівок ми обов’язково йшли в один, а то й кілька. А потім зрозуміли: скрізь одне й те саме. Особисто мені відверто нудно, а Андрій може подовгу читати інформацію зі стендів, яку забуде, щойно вийде надвір.

Та для Синагоги зробили виняток. Оглянули експозицію, присвячену життю євреїв у Кракові. Нічого особливого, проте невеликі розміри виставки – це перевага: не встигаєш занудьгувати.

breakfast-krakowЗнаєте, баланс Всесвіту вимагає: на один успіх – одна невдача. Так ось, успішним був сніданок: божественний йогурт з горою фруктів і медом, шикарний брауні і приємна атмосфера… А невдача – це замок Вавель, який так хотів оглянути Андрій. Звісно, зовні ми подивились все: навіть вітер не завадив нагулятись досхочу територією фортеці. Пофотографувались біля плюща на стіні (зелений колір такий незвичний в останній день осені і так і просився в мій Instagram), розганяючи натовпи туристів, що псували кадр за кадром; оглянули сувеніри; і радісно побігли за квитками всередину замку. Крильця обрізав напис на касі: “No tickets”. Що? Як це? А річ у тім, що відвідування обмежене, тож треба заздалегідь бронювати квитки. Ми не знали про це, бо не мали достатньо часу на підготовку до мандрівки. Я просто скористалась путівником від улюбленого Booking і внесла адресу Вавеля у список “must visit”. І все.

wawel-castle

Та не все так погано: центр Кракова став солодким кремом, що перебив присмак невдачі з Вавелем. Окрім шикарної архітектури (споглядати яку краще з ратуші), настрою додала різдвяна атмосфера: ярмарки, базари, ялинки, ліхтарики і…сніг.

Ми одразу згадали про овечий сир – і як тут не згадати, якщо на ярмарці його повно? Нам так сподобалось, що взяли шматок додому 🙂

smoked-cheeze

В силу того, що пора осіння, темніє рано. Це додає своєрідного шарму: вечірнє місто геть інше. Ми, аби не мерзнути та сховатись від снігу, двічі обідали (спершу – Андрій їв традиційний журек, який приготували вкрай несмачно; потім – я у веганському ресторані, де вперше в житті скуштувала відоме серед веганів насіння чіа, яке можна порівняти хіба з жаб’ячими очима).

Та не за тим, щоб сидіти у ресторанах чи кав’ярнях з wi-fi, ми приїхали у Краків. До речі, важливо придумувати собі заняття, навіть коли втомився чи, здається, все оглянув. Не зважаючи на погоду, купили хліба і пішли годувати лебедів і качок до річки. Хотіли – як краще, а вийшло… міжнаціональний конфлікт! Лебеді і качки готові були вбивати одне одного, претендуючи на крихти хліба. Страшне видовище.

А поряд з цим пташиним кіпішем – абсолютний спокій набережної: лапатий сніг, тьмяне світло ліхтарів і безкінечні життєствердні розмови про все на світі…Ідеш собі, говориш, думаєш…А потім – бац, і відчуваєш, що все – більше й кроку ступити не можеш. Накриває раптова втома.

Андрій каже, що я дуже “раптова”. Можу не їсти весь день, а потім в одну мить помирати з голоду; бігати весь день і за секунду – “неси мене, я не можу йти”.

Краків дуже втомив. Ми дійшли до автовокзалу абсолютно виснажені, але щасливі: попереду – нічна дорога і сон. А завтра – Балтійське море…

krakow1

krakow2

krakow3

Advertisements

2 thoughts on “Експрес-мандри: Краків”

  1. Отже ще кілька цікавих місць в Кракові: Krakus Mound – пагорб з якого відкривається краєвид на більшість міста, і головне – на Старе Місто, озеро Zakrzovek – також недалеко від центру, доволі “заросший” парк, але саме озеро дуже гарне, а також там є скелі де можна поскелелазити, багато вбитих гаків допоможуть це зробити. А в Вавелю в мене якось проблем з квитками не було, може через те що будні дні… Можна було брати і в палати квиток і зброярню і тд до 15:30, але я ходив тільки в гробницю королів під костелом.

    Подобається

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s