Кавказ: врятувати і вижити

Давно збираюсь розповісти про одну з найекстримальніших мандрівок мого життя: двотижневий похід горами Кавказу. Написала вже кілька нарисів, які стали основою моєї бакалаврської роботи, але вони – художні, а хочеться викласти суть без жодних прикрас. Цей похід стався влітку 2013 року, тож багато деталей вже не пригадаю, хоча постараюсь писати лише про те, в чому впевнена.

caucasus-lakeІдея поїхати на Кавказ з’явилась в Андрія: хотів порівняти з Карпатами (жартую). Знайшов туристичний клуб, який саме збирався туди і запрошував охочих. Увага, в цьому абзаці акцентую увагу на тому, що до вибору гідів та організаторів слід ставитись дуже уважно: це суто в ваших інтересах – виживите чи ні (а тепер серйозно).

Отож, туристичний клуб “Горизонт” із Запоріжжя був заснований ще за часів СРСР і мав тривалий досвід: учасники і досі щорічно підкорюють різноманітні гірські вершини по всьому світу. Того літа на Кавказ зібрався повний автобус людей: частина їхала з більш досвідченими гідами в Грузію, частина – в Росію, Караваєво-Черкеська республіка, Архиз в район Софійського льодовика. Ми обрали останнє.

Підготовка

Щойно приїхали в Запоріжжя – одразу насторожив гід: за кілька годин – виїзд, а продукти харчування досі не спаковані. Та це ще нічого, якби не запах перегару… Зате на стінах підвального приміщення – купа фотографій різних років з усіх куточків світу. Вони трохи заспокоїли та пом’якшили перше враження 🙂

caucasus-roadДорога до Кавказу минула спокійно. Автобус завіз максимально далеко і високо, але базовий табір розташовувався на висоті 1700 м. У пригоді стали УАЗіки, які перевезли нас з речима просто на місце. Табором виявилась галявинка на березі гірської річки, обгороджена маркувальною стрічкою. Справа в тому, що таких таборів дуже багато, тому місце під них “забивають” якомога раніше, ще до початку сезону. Є комендант, який врегульовує бурхливе життя табору: приїзди, розміщення, правила та порядки. Усе досить серйозно.

caucasus-road1

caucasus-marketПерші два дні ми адаптувались: спали, гуляли, ходили до “риночка”. Місцеві жителі продають сувеніри та готують страви для туристів, коротше кажучи, заробляють гроші. Будиночки, що більше схожі на халупки, розташовані у два паралельні ряди. Їх небагато  – близько 20, тож конкуренція невелика і ціни скрізь різні. Ми жартували, що “все по 100 рублів”, бо найчастіше чули саме цю ціну. До речі, ніде не пила такого смачного айрану, як там… А ще – лимонаду та пива, в яких ну дуже короткий термін зберігання – 7 днів. Уявляєте, продавати таке на висоті 1700 м?! Серед іншого – шерстяні рукавиці, шкарпетки, магніти і сувеніри, солодощі.

caucasus-magomed

За пару візитів подружились з родиною Рози і Магомета, які могли пригостити нас хичинами чи лагманом, не взявши гроші, або ж подарувати пиріг. А ми так само просто могли нарубати дров. Ідилія? Можливо, якби не один випадок.

Похід

caucasus-sumyНаш двотижневий похід було розбито на дві частини: 5 днів на один кільцевий маршрут, день відпочинку і ще 5 днів на інший вихід. У групі було до 20 осіб, усі – старшого віку. Єдиною молоддю були ми: я, мої кращі подруги Катя і Леся, хлопець Андрій та друзі Мирослав і Дан. Шестеро. Опущу ту деталь, що ми постійно чекали на решту групи, адже йшли значно швидше.

caucasus-cookingАле обов’язково згадаю про першу проблему на маршруті: ми лишились без їжі. Гід планував готувати на кількох маленьких газових пальниках замість одного великого. Він не знав, що пальники просто не витримають і зламаються. Дрова, звісно, брати ніде. По ідеї, мали б повернутися в табір, але виникла наступна, ще серйозніша проблема. Учасник групи раптово захворів: висока температура і повна неможливість йти. Ми не знали, що з ним, але забігаючи наперед скажу: відірвався тромб і застряг десь в області легень.

Уже на другий день ми не тільки залишились без гарячої їжі, а й повинні були швидко врятувати хворого. Поділивши сухпай (сухарі, сушену рибу, льодяники), подерлись на перевал, аби зловити зв’язок та викликати допомогу. Двоє з групи вирушили в іншому напрямку – до кордону з Абхазією, аби знайти прикордонників.

caucasus-snowЗадача ускладнилась, коли на перевалі почалась страшенна негода: сніг, ураган, сильний вітер, що здував все навколо. Ми нічого не бачили, втратили дорогу, наступала ніч. Ледь-ледь вдалось поставити намет, мало не зірвавшись з крутого схилу. На щастя, здуло лише тент-клейонку (а могло й нас).

Отже, повна картина: відсутність їжі, страшенний холод, неможливість вийти з намету. А головне – помираючий унизу чоловік, єдина надія якого – це ми. Усю ніч ми вшістьох тримали дуги всередині чотиримісного намету (пояснюю: вітер був настільки сильним, що дуги не витримували і гнулись, ризикуючи будь-якої мити зламатись). Грілись, притискаючись одне до одного.

caucasus-inside-tent

caucasus-girlz

Було страшно. Реакція організму – істеричний сміх. Як наслідок – зйомки “прощального” відео, пісні, чорний гумор і щира радість шоколадці, яку Дан знайшов в заначці свого наплічника. Я тоді серйозно думала, що це – остання шоколадка в моєму житті!

Але кожна буря закінчується сонцем. Зранку все стихло. Ми вилізли з намету і побачили ідеально блакитне небо та яскраве сонце. І дорогу. Трохи більше доби – і ми були в базовому таборі.

caucasus-tent

На щастя, наш хворий вижив. Ті двоє знайшли прикордонників і викликали гелікоптер МНС, який забрав горе-туриста у лікарню. Звісно, всі раділи, а поряд з тим – ніхто (крім нас шістьох) не захотів іти у друге коло походу. Ми почали одноденні виходи з поверненням на ніч у табір.

Наслідки

caucasus-foodХеппі-енд? Ні. Для мене похід Кавказом став причиною величезних проблем зі здоров’ям, яких я позбувалася більше року, а дещо лікуватиму все життя. Почалося з тотального обезсилення, коли я не могла навіть вийти з намету, продовжилось високою температурою, зупинкою шлунку та іншими неприємностями, що спричинили загальну інтоксикацію організму. У результаті – збій багатьох систем організму.

Але це все насправді другорядне. Якби я знала про наслідки наперед, все одно пішла б на Кавказ. Дуже-дуже гарні краєвиди, найкращі друзі, цікава пригода і букет емоцій. Це і є справжнє життя, яке я ціную тепер ще більше (а раптом якась шоколадка – остання в житті 🙂 ). І досвід. Тепер ретельніше готуємось до походів, бо ну його…

P.S. Ніколи не забуду, як одного ранку газовий пальник почав шипіти і Мирослав дуже швидко зреагував: жбурнув його прямісінько до намету сусіднього табору, де спали росіяни… Момент напруженого мовчання. Очікування вибуху. Намет відкривається, показується сонна російська голова. Пальник не вибухає – вибухаємо від сміху ми. caucasus-cat

caucasus-mountains caucasus-mountains1 caucasus-flowers caucasus-mountains2 caucasus-mountains3 caucasus-mountains4 caucasus-mountains5 caucasus-girls caucasus-mountains5

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s