Експрес-мандри: Юрмала і Рига

Інколи, коли все руйнується і йде не за планом – це круто. Щоправда, я зрозуміла це лише зараз. Покладаючи багато сподівань на Ригу, забула, що будь-які плани –  лише плани. Не більше. Немає ніякої гарантії, що все складеться. Та інколи з того, що “не вийшло”, виходить цікава пригода, що у спогадах викликає сміх і бурю емоцій.

Приїхавши у Латвію, ми поставили дві цілі: побувати в легендарній Юрмалі та оглянути Ригу. Усю дорогу вирішували, в якій послідовності це зробити. Тоді ми й не знали, що зможемо впоратись лише з одним…

Юрмала

jurmala_seaПершим пунктом у “списку справ” поставили море. Оскільки зупинились у хостелі, від якого йти до вокзалу пару хвилин, вирішили лишити “зайві” речі. Забігаючи наперед, не буває зайвих речей! Значно комфортніше тягати за спиною наплічник, знаючи: усе моє – зі мною! До того ж, якщо наплічник зручний та якісний, вага за спиною майже не відчувається.

– Візьми парасольку, про всяк випадок, – попросила я Андрія.

– Добре, – сказав він.

majoriЗа 40 хвилин дороги ми опинились в центрі Юрмали – станція Майорі. Центральна вулиця – магазини, кафе, ресторани. Якщо відійти вбік – спершу натрапиш на різноманітні готелі чи пансіонати, а потім – на узбережжя. Загалом, нічого особливого. Я, звісно, мріяла про прогулянку морським узбережжям, аби погрітись на сонечку та насолодитись спокоєм. Та тільки підішли до моря і я “спробувала водичку” рукою, почалася злива величезної сили.

А парасолька тим часом лежала на ліжку в хостелі і зітхала, дивлячись на хмари за вікном…

Ми побігли до зупинки, повністю промочивши весь одяг і взуття. Було так холодно і мокро, що я навіть говорити не могла.

Рига

rainЗрозуміло, що гуляти по Ризі було не дуже приємно: мокре взуття, відсутність теплих речей проти страшенного холоду, вітру і дощу. Та ми спробували: дійшли до центру і розвернулись 🙂 Вирішили відпочити: купити вечерю в найближчому супермаркеті і просто виспатись.

У моїй уяві столиця Латвії завжди була європейським містом з маленькими вуличками, безліччю архітектурних пам’яток та туристів. Щодо останнього я не помилилась, щодо першого – не впевнена. Згадуючи про Ригу, досі здається, що я потрапила в радянський кінофільм. Абсолютно не відчувала себе “в Європі”, скрізь – повно російської мови і бабульок радянського типу.

Можливо, цьому враженню посприяв хостел.

Житло

Наш хостел називався “Baltic city hostel”. Серед плюсів – дешево, в двох хвилинах від залізничного вокзалу, в п’яти – від автовокзалу, на першому поверсі – Mc’Donallds. Та мінусів більше 🙂 повністю радянська атмосфера – жіночки з 80-х, чиста російська мова, відсутність елементарної гостинності і привітності. Зламаний душ, кімната-коробка з двома ліжками ( і все!)… А обіцяний сніданок, що включений у вартість перебування (18 євро) – це пачка найдешевшого печива 🙂 Не радимо, коротше.

Їжа

salads-breadНаостанок, неодмінні в моїх постах абзаци про харчування. Оскільки ми вже були добре знайомі з мережею Lido, обрали саме її. У центрі є кілька закладів, розташовані в різних частинах. Підходячи до найближчої, одразу зрозуміли, що поїсти там буде проблематично: люди в черзі стояли аж на вулиці! До того ж, більшість страв закінчились. Такого ажіотажу ми не бачили ніде! Зрештою, зайшли в сусідній заклад харчування.

До речі, Рига – це просто столиця випічки! Булочки різної масті – на кожному кроці: і в кафе, і в підземних переходах, і в магазинах… Ціни на них досить демократичні, тож пройти повз – неможливо!

P.S. Ні, я не сварила Андрія через забуту парасольку.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s