GorganyRace: бігати по горах – звучить як мінімум гордо

Якщо вірити визначенню Вікіпедії, GorganyRace – найскладніші пригодницькі перегони в Україні. Якщо вірити фітнес-браслету – 80 км за 22 години. Якщо вірити учасникам – мазохізм та наркотична залежність.

Загалом, це щорічне змагання – мікс орієнтування та бігу (а для когось “прогулянки”) в Карпатах. Є визначений час і мапа контрольних пунктів. Чим більше точок (і швидше!) ти візьмеш – тим реальнішим є шанс на перемогу. Конкуренція – величезна, тож добра половина учасників бере участь заради однієї перемоги: над собою.

Багато й таких, для кого GorganyRace – змагання, що потребує спеціальної підготовки, а потім змушує рвати на повну, щоб перемогти решту учасників. Назвемо таких “профі”. Я не належу до цієї категорії людей, бо і справді є “аматаром”: тренуюсь лише у своє задоволення, хоч і регулярно та віддано (про спорт писала тут), орієнтуюсь на місцевості кепсько (у трьох соснах не загублюсь, та і маршрут пройду, але швидко зметикувати не зможу).

Навіщо і що це дає

Сильний характер – те, що допомагає досягати успіху будь-де. Не можу дозволити собі сидіти на дивані і плисти за течією. Боротьба, якою б вона не була, загартовує в усіх сенсах цього слова.

GorganyRace – це виклик собі. Ціль, яку важко, але приємно досягти. Ще один плюс до самооцінки. Крута пригода. Командний дух. Надзвичайні краєвиди. Запал, адреналін, впертість і сконцентрованість.

Це чудовий досвід. Ще одна грань особистості. Так, після других моїх змагань, я знайшла нове зацікавлення – біг. Виявляється, не так сильно я його й не люблю… З’явилась мотивація. І це не картинка з кросівками Nike і пафосною фразою, про яку забудеш через годину. Це бажання ставити цілі і досягати їх. Я почала читати про біг, задумалась про напівмарафон (для початку). Починаю бігати не просто так, а більш свідомо, плануючи пробіжку як складову тренування. Поки що не знаю, що з цього вийде, але точно нічого поганого. Як мінімум – нові знання, як максимум – хороша бігова форма.

Особистий досвід

gorganyrace-dzvinkaМогла б написати довгий список порад, але залишу це професіоналам. Розповім тільки те, чим хочу поділитись. Мої перші перегони, GorganyRace 2015 року, великим успіхом не відзначились: ми просто не вклались у час. Ще тоді я чітко поставила собі мету: повернутись наступного року і встигнути на фініш. Захотіла – зробила. Не опишу словами, яку ейфорію відчуваю ще й досі. Така гордість! Адже до останнього моменту ми не знали, які сюрпризи стануться на маршруті і як це вплине на наш результат. Сюрпризи дійсно були…

Підготовка

З мого боку – ніяких особливих зусиль. Звичайні тренування, звичайне харчування. Більше того, перед GorganyRace побувала у виснажливій мандрівці Балтією. Одна ніч вдома – і ми вже їдемо на змагання. Готувалась хіба що морально: чітка настанова фінішувати.

Знала про своє хворе коліно, яке на минулорічних GorganyRace зводило з розуму, а після – я два дні не могла ходити. Цього разу вдягнула спеціальний наколінник. Чудо сталось: коліно пережило ці 80 км спокійно. Висновок: важливо врахувати свої слабкі сторони і подумати, як їх підсилити ще ДО початку змагань.

Маршрут

Дистанція GorganyRace 2016 включала спуски і підйоми (1400 м). Орієнтувались по карті, не блукали і взяли 4 контрольні пункти, чим задоволені. До речі, якщо є можливість користуватись хорошим GPS з картами – це ваше щастя!

gorganyrace-mapПершим “сюрпризом” стала гроза за кілька годин після старту. Хоча хто назве це неочікуваністю? Стандартна погода для гір. І так само стандартно мокре взуття до самого кінця змагання. Звісно, це ускладнює рух, але кого це взагалі хвилює? Я взагалі забула про свої мокрі ноги і не звертала на них жодної уваги. Аж на фініші, коли неймовірно щаслива зняла кросівки – побачила, що на нових шкарпетках – гігантські дірки на п’ятах… Задумалась про купівлю туристичних шкарпеток 🙂

Здоров’я

Варто сказати, що на маршруті можуть виникнути проблеми зі здоров’ям. Причини перераховувати не буду, адже їх занадто багато. Ніхто ніколи не спрогнозує, як організм зреагує на навантаження, погоду, інші фактори. На щастя, у нас все було нормально, не враховуючи запаморочення та оніміння ніг в одного з членів команди. Що робили? Не панікували і з дистанції не сходили. Це був перший крок. Другий – виявлення причин та пошук врішення. У нашому випадку – вливали ізотоніки, давали вітаміни, годували горіхами та бананами. Допомогло! Головне – постаратись з’ясувати причину погіршення самопочуття і діяти відповідно до ситуації. Нам вдалось зробити все правильно завдяки тому, що я активно цікавлюсь тематикою спорту, харчування та функціонування організму – багато читаю та експериментую. (Як сам себе не похвалиш – ніхто цього не зробить, так?).

Команда

gorganyrace-mnk-teamНаша називалась “МНК проти вітру” і складалась з трьох: Андрія-хлопця, Андрія-друга і власне мене. Давно знаємо одне одного, дружимо, неодноразово ходили разом у Карпати, спали в одному наметі, пережили не один дощ у лісі… Думаю, це дуже важливо: мати хороших компаньйонів, у яких впевнений на всі сто. До речі, один з переможців цьогорічних змагань розповів, що на своїх перших GorganyRace не “урвав” перемогу саме через напарника: той не фінішував. Тому до підбору командного складу слід ставитись дуже уважно…

Особисто я задоволена тим, як ми спрацювались.

Їжа і сон

Раціон перед змаганнями – стандартні “довготривалі” вуглеводи: гречка на вечерю і вівсянка на сніданок. На маршруті – “швидкі” вуглеводи типу горішків, бананів, шоколадних батончиків і навіть бутербродів. Дуже радію, що купили ізотонік у порошку… про його використання писала вище.

Апетиту не було, тож я їла тоді, коли відчувала слабкість. Тільки починаю сповільнюватись – дістаю якийсь ніштячок і гризу. На останні 10 км лишили баночку коли – 330 мл, бо після фізичних навантажень завжди хочеться газованих солодких напоїв. Дозволила собі таку розкіш 🙂

Цікаво, що після змагання кілька днів відчувала справжній звірячий апетит: у житті стільки не їла! Організм вимагав поновлення. Знаю, що особливо цікаво дівчатам: чи вдалось схуднути. Так, хоча була впевнена, що з моєю вагою це неможливо! Досі наїла тільки пів кілограма.

gorganyrace_kpСпати не хотілось, бо мозок був зайнятий думками про фініш. Хлопці пили енергетики (одна банка на двох), з’їли по таблетці кофеїну і випили по кілька крапель настоянки женьшеню. Головне – не переборщити і діяти згідно інструкцій. Також я переконана, що енергетичні таблетки-настоянки можна пити лише наприкінці маршруту. Якщо взбадьорити ЦНС зарано, то ефект “йо-йо” (простими словами – сонливість і втома) застануть вас десь на маршруті… І тоді ще раз стимулювати нервову систему – не просто важко, а й небезпечно для здоров’я. Тому ми були дуже обережні: хлопці максимально довго боролись зі сном самостійно, аж поки не почали спати на ходу. Тільки під ранок скористались допоміжними засобами.

Дещо важливе. Замість висновків і  постскриптумів

Світанок. Ми вийшли з лісу, що здавався нескінченним (хто тоді знав, що спуск до села буде ще більш нескінченним?). Полонина і густий-густий туман. Повна тиша. Зелена трава, ранкова свіжість і така легкість, радість на душі, що хоч лети! Якщо це не щастя, то що тоді – щастя?…

Advertisements

2 thoughts on “GorganyRace: бігати по горах – звучить як мінімум гордо”

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s