Cyprus travel: погода

Наша мандрівка розпочалася 21 березня. Якщо ви мрієте потрапити в літо (ходити  шортах, купатися в морі, засмагати), то їхати варто пізніше. Не скажу, що ми мерзли. Але спеку відчули тільки наприкінці –  у квітні, коли подорожували містами і ночували в хостелах. До того ж часу, перебуваючи у горах Троодоса чи на узбережжі Середземного моря, спекотно не було. Особливо відчувалося це зранку і ввечері. Я одягала на себе все: термоштани, трекінгові штани, термокофту, флісову кофту, вітровку на флісі, баф. Коротше, запаковувалась 🙂 Ще холодніше було в горах: там не рятувало ніщо. Ні рукавички, ні вогнище (яке, до речі, розпалювати категорично заборонялося, але про це – пізніше), ні гарячий чай. Навіть спали у двохмісному наметі втрьох. “Пообкладавшись мужиками”, я залазила у свою дитячу (а значить – утеплену) “трьохсотку” Terra incognita, і все одно під ранок прокидалася від холоду.

Перебуваючи на узбережжі, теж не відчули тепла. Нас переслідував шторм, тож вітер був сильним. Коли ночували на Lara Beach (більш відомий як Черапашачий пляж), тільки незначна частина нашої групи сиділа ввечері надворі, попиваючи какао. Більшість сховалися від вітру у кафешці (інша причина – вино 🙂 )

cat_and_wine

Купатися теж не вийшло. Точніше, хлопці плавали, хоч значну частину часу боролися з кількаметровими хвилями, аби зайти-вийти з моря. Ми ж, дівчата, спробували позасмагати біля каньйону Авакас. Зібралися, лягли на карімати – через 40 хвилин вкрилися “гусячою шкірою” і втекли грітися.

storm

Заради справедливості зазначу: я мерзну скрізь і постійно, тому не так вже й холодно, як ви зараз собі подумали 🙂

А тепер про багаття. На Кіпрі розпалювати вогнище (як і стояти з наметами) заборонено. Дозволено лише в кількох спеціальних місцях, які одне від одного знаходяться далекувато. Ми ризикнули порушити закон. За намети жодного разу ніхто нічого не сказав (щоправда, ми ставили їх уже затемна). А ось з вогнищем була цікава історія…

fireУ першу ж (і найхолоднішу!) ніч в Троодосі ми розвели невелике багаття. Готували їсти, грілися. Зранку повторили поцедуру. І вже поївши манну кашу, випивши чай з халвою, і майже потушивши вогонь, до нас приїхали лісники, поліція та пожежники. “Ну, попали”, – подумали ми. Після розмови з одним з “гостей”, виявилося, що вони побачили дим зі спеціальних оглядових веж і примчалися гасити. Байдуже, що вогнище ми майже затушили. Пожежники дістали шланг і ще довго-довго поливали місце під багаття. А потім…побажали нам удачі і поїхали.

Цікаво, якби вони приїхали вночі, коли всі стукотіли зубами від холоду, з намірами загасити наше джерело тепла – що б ми робили? Точно знаю одне: так просто його б не здали 🙂

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s